?

Log in

“Кобзар” українського поета Тараса Шевченка переклали румунською.



До рук перекладача Іони Козмея книга Шевченка потрапила у 1980-му році мовою оригіналу. Тоді Козмей української майже не знав, але поставив собі за мету – будь-якою ціною перекласти твори Шевченка. За 31 рік він вивчив українську і створив найвдаліший переклад новел українського поета за всю історію румунської літератури.

“До мене “Кобзар” перекладали. Але румунські перекладачі працювали не з українською мовою, а з російською. Тобто це був, так би мовити, переклад вже перекладеного. Гадаю, що в мене вийшло і вийшло дійсно гарно, адже передмову до книги написав поет Іван Драч”, – зауважив Козмей.

Такі оптимістичні думки із перекладачем розділяє і Генеральний консул Румунії у Чернівцях Татіана Попа: “Мені надзвичайно приємно, що ваш великий та геніальний Шевченко зазвучав мовою нашого видатного письменника Міхая Емінеску”.

Книга створена за принципом дзеркала: на одній сторінці – оригінальні твори Шевченка, а на іншій – їх переклади румунською. “Кобзар” видали за підтримки Чернівецької обласної адміністрації, яка вклала у цю справу 14,5 тисяч гривень, та Генерального консульства Румунії у Чернівцях. В книзі використано маловідомі ілюстрації Шевченка. Наклад перекладу – 500 екземплярів. Важливо, що унікальний переклад неможливо буде купити у книгарнях, натомість усі примірники безкоштовно розповсюдять у бібліотеки та школи краю.

10 березня цей переклад “Кобзаря” презентували у Сучаві (Румунія).
Gazeta.ua



Видавництво Faber and Faber провели конкурс на кращу нову обкладинку до «Володаря мух».

Його учасниками стали діти і підлітки у віці від 13 до 16 років – зразкові ровесники головних героїв знаменитої притчі про природу насильства в людині, що стала дебютним і найвідомішим твором нобелівського лауреата Вільяма Голдінга.

Конкурс був оголошений працівниками відомого видавництва Faber and Faber у вересні 2011 року – і зараз, в лютому 2012-го, нарешті, були вибрані кращі роботи підлітків, яким було запропоновано зафіксувати своє бачення «Володаря мух». Переможцем був визнаний автор роботи «В роті у чудовиська» (Into the Mouse of Beast) – дійсно сильний і неординарний малюнок, на якому зображений хлопчик і свиняча голова «володаря». Його обрало журі, до складу якого увійшла, серед інших, дочка Голдінга Джуді, яка опублікувала минулого року спогади про батька.

Подивитися на роботу переможця і дев’ятнадцять інших робіт фіналістів (велика їхня частина не поступається переможцю, окрім того, всі малюнки опубліковані з коментарями авторів), можна на сайті Faber and Faber.

Znaki



Із самого початку книги асоціювалися з дороговизною та розкошами. Частково це було спричинено їх шаленою собівартістю, але значною мірою пояснювалося масовою неписьменністю. Книги були привілеєм обраних – людей заможних і освічених. А таких в усі часи була меншість…

Книготоргівля від народження виглядала бізнесом потенційно прибутковим, але дуже специфічним. І при вмілому веденні справ вона завжди може озолотити. Яскравий приклад – один із найстаріших у світі аукціонний дім «Сотбіс».

Як «мутував» «Сотбіс»

Майже половину світового ринку антикваріату давно і надійно окупував аукціонний дім «Сотбіс» (мовою оригіналу Sotheby’s). На його аукціонах щорічно продається понад 250 000 творів мистецтва, а також землеволодіння та нерухомість. Проте головний профіль діяльності цього аукціонного дому залишився незмінним упродовж століть: торгівля рідкісними книгами.
Можна сказати, що «Сотбіс» почав торгувати книгами ще до того, як став «Сотбісом». Офіційною датою його «народження» вважається 11 березня 1744 р., коли фірма Самуеля Бейкера провела свої перші аукціонні торги. Сер Самуель вирішив зайнятися розпродажем бібліотек після смерті їхніх власників. Перший книжковий аукціон, на якому на торги було виставлено бібліотеку такого собі сера Стенлі, важко назвати надто успішним – виторг склав кількасот фунтів стерлінгів. Отже через деякий час пан Бейкер передав свою справу небожеві на ім’я Джон Сотбі.

Книжкові розпродажі на аукціоні  «Сотбіс» 

І ребрендинг пішов справі на користь! Ніхто вже й не пам’ятає Самуеля Бейкера, а от що таке «Сотбіс», не знають лише запеклі невігласи. Щоправда, остаточно назва «Сотбіс» закріпилася за цим аукціонним домом вже на другому столітті існування – з 1845 року, і як би не змінювалися прізвища власників, на фартовий бренд ніхто не зазіхав.
Спершу робота в «Сотбіс» була не просто елітною, а наделітною – одержати її могли лише аристократи. Проте масштаби діяльності зазначеного аукціонного дому росли, і у ХХ столітті «Сотбіс» вийшов на міжнародну арену. У 1955 р. відкрилася філія у Нью-Йорку – виявилося, що податки у США набагато помірніші, ніж у Великій Британії, де доводиться сплачувати майже 40 % від продажу антикваріату. І після цього приємного відкриття мапа світу зарясніла й іншими відділеннями «Сотбіс»: Париж, Лос-Анджелес, Цюрих, Торонто, Мельбурн, Мюнхен, Единбург, Йоганнесбург, Г’юстон, Флоренція…
Звичайно, за теорією ймовірності на понад двісті п’ятдесят років існування будь-якого проекту має припасти бодай якісь важкі часи. У 1977 р. промислова криза практично довела «Сотбіс» до банкрутства, і цей легендарний аукціонний дім опинився у державній власності. Але за шість років його викупив американський бізнесмен і меценат Альфред Таубман – і почався новий виток розвитку «Сотбіс».
Проте і після цього не все йшло добре. Та сама різниця в законодавстві виявилася палицею з двома кінцями – якщо за британськими законами домовленість із конкурентом (у цьому випадку аукціонним домом «Крістіс») про фіксування тарифів на послуги не є злочином, то у США, де «Сотбіс» одержував левову частку своїх прибутків, такі домовленості заборонено Антимонопольним законом! Як результат Таубмана у 2001 році було визнано винним у злочинній змові, його засудили до 1 року та 1 дня ув’язнення. Як-то кажуть, жебрацької долі та арештантської неволі не зарікайся…

 .

Мільйон доларів за книжку! Хто більше?

«Казки барда Бідля» Джоан Роулінг

Знайомство з діяльністю аукціонів «Сотбіс» та «Крістіс», які разом становлять 90 % світового ринку аукціонних продажів антикваріату та предметів мистецтва, дає письменникам та книговидавцям (хоча останнім менше) відчуття перспективи. Звичайно, здебільшого плоди зусиль авторів книг пожинають нащадки, і то не найближчі – скажімо, унікальний англійський рукопис Vita Christi (повна назва – «Житіє Христа та покутна жертва Ісуса Христа»), проданий у 2007 р. за $ 3,5 млн, набагато старший за сам «Сотбіс». Перша частина цього ілюстрованого манускрипту датується кінцем ХІІ ст., решта – серединою ХV…
Але насправді зовсім не обов’язково чекати так довго. У тому ж 2007 р. за $ 3,98 млн онлайн-магазин Amazon придбав «Казки барда Бідля» Джоан Роулінг. Пригадуєте, як цю книгу Гаррі Поттер подарував Герміоні? Ось письменниця і вирішила одним пострілом убити двох зайців і поставити жирну крапку в «Поттеріані», і зробити щедру пожертву благодійній організації The Children’s Voice, до заснування якої доклала руку. (До слова, ціна від продажу перевершила очікування аукціоністів у 40 разів!)
«Казки барда Бідля» написано від руки та ілюстровано самою Роулінг. Наклад цієї книги вражає навіть українських видавців – аж цілих 7 примірників, 6 із яких письменниця роздарувала близьким. Цей збірник із п’яти казок виглядає більш ніж подарунковим виданням – шкіряна палітурка, оздоблена сріблом та півкоштовним камінням…
Звичайно, «Сотбіс» продавав і дорожчі видання. Наприклад, «Космографію» – атлас, надрукований у Болоньї у 1477 р., – у 2006 р. було придбано за $ 4 млн. Це безцінний раритет зі зразками мап Клавдія Птолемея, причому всі мапи на друковані форми наносилися вручну…
Було б дивно, якби серед мільйонерів-колекціонерів сучасності не знайшлося жодного поціновувача Шекспіра. $ 5,2 млн за «Містера Вільяма Шекспіра комедії, хронічки та трагедії. Надруковано з точних і достеменних текстів» – хіба це ціна? Цей збірник 1623 р. – видання з накладом 750 примірників, що містить, крім хрестоматійних, кілька творів, ніколи більше неопублікованих. Цей, один із небагатьох вцілілих екземплярів, також було продано у 2006 р.
Щоб придбати на «Сотбіс» деякі особливо рідкісні книги, мало бути мільйонером – треба бути мультимільйонером! Для придбання «Євангелія Генріха Льва» у 1983 р. довелося скидатися федеральному уряду ФРН, урядам Пруссії й Баварії та фондові «Прусська культурна спадщина».

 

«Євангелія Генріха Льва» 

Вивернувши всі кишені, вони нашкребли потрібні $ 12,4 млн. (У наші дні ця цифра була б більш ніж удвічі більшою – інфляція…) А що вдієш – дуже вже хотілося повернути на історичну батьківщину ці 226 сторінок, оформлених у 1188 р. ченцями-бенедиктинцями на замовлення тодішнього герцога Саксонії і Баварії Генріха Льва… Наразі це рукописне видання зберігається у бібліотеці німецького міста Вольфенбюттель.
Проте деякі книжки може дозволити собі лише Білл Гейтс. Він це і зробив – у 1994 р. за $ 30,8 млн придбав «Кодекс Лестера Леонардо да Вінчі» і з того часу виставляє його у різних музеях світу. (Лестер – це граф, котрий придбав цей манускрипт у 1717 р. і з того часу «прилип» до його назви.)

  «Кодекс Лестера Леонардо да Вінчі»

Це 18 аркушів, списаних з обох боків знаменитим «дзеркальним» почерком да Вінчі і складених таким чином, що вони утворюють зошит на 72 сторінки. Ці записи, що містять також багато малюнків, діаграм та математичних розрахунків, датуються 1506-1510 рр. Наразі це найдорожча книга, будь-коли продана у світі.

Проте немає меж досконалості – якою б дорогою книга не була, завжди знаходиться ще дорожча. Список найдорожчих книг не є чимось остаточним – він коригується практично щороку. Отож, давайте робити достойні книги і продавати їх тим, хто поцінує! А «Сотбіc» та «Крістіс» нам у цьому допоможе!

Наталка Гай

джерело: http://vsiknygy.net.ua/neformat/17241/

Лауреатом премії Олександра Солженіцина за 2012 рік став прозаїк Олег Павлов. Як повідомляють російські ЗМІ, ім’я лауреата оголосила президент Фонду імені письменника та його вдова Наталія Солженіцина.

За її словами, журі присудило премію Павлову з таким формулюванням: «За сповідальну прозу, пройняту поетичною силою та співчуттям; за художні та філософські пошуки сенсу існування людини в пограничному стані».

Олег Павлов народився в Москві в 1970 році. Письменник закінчив заочне відділення Літературного інституту імені Горького. Перша публікація Павлова вийшла в 1986 році в «Літературній газеті», у 1994 році в журналі «Новий світ» був виданий його перший роман «Казенна казка», який і приніс йому визнання літературного співтовариства. Найвідомішим твором Павлова є повість «Карагандинські дев’ятини», за яку письменник у 2002 році отримав премію  «Російський Букер». Олег Павлов був фіналістом літературних премій «Національний бестселер» (2001), «Велика книга»  (2010), «Ясна Поляна»  (2010), а також «Російський Букер десятиліття» (2011).

Вручення премії Олегу Павлову відбудеться 26 квітня в Будинку російського зарубіжжя імені Олександра Солженіцина.

Нагадаємо, торік року лауреатом стала літературознавець Олена Чуковська. У різні роки премію, засновану в 1998 році, отримували Володимир Топоров, Ольга Седакова, Сергій Бочаров, Андрій Залізняк та інші науковці та письменники. Призовий фонд премії становить 25 тис. дол.

УНН


У світ вийшла вітальна листівка видавництва «Український пріоритет», присвячена українським жінкам. В оформленні листівки використано малюнок Тамари Урсу. В середині ж на чарівних жінок чекає буклет з найкращими віршами, присвяченими жіноцтву, від літераторів Павла Мовчана, Володимира Барни, Віктора Баранова, Василя Стуса, Володимира Шовкошитного, Сергія Пантюка та інших. Такий привітальний подарунок першочергово призначений для тих українців, які віддають перевагу Дню матері, а не святу восьмого березня, і є вже третім з циклу українських листівок авторства заступника голови НСПУ Володимира Шовкошитного – раніше вже виходили привітальні буклети до новорічних свят та до Дня незалежності України. Придбати листівки можна в київському Будинку письменників, що знаходиться за адресою вул. Банкова 2.



джерело: Укрліт

Лесю Курбасу – 125!


У Києві відкрили меморіальну дошку видатному українському митцеві Лесю Курбасу з нагоди 125-річчя від дня його народження!

Дошку встановили на фасаді Національного центру театрального мистецтва імені Л. Курбаса (вул. Володимирська, 23-В). Бронзова меморіальна дошка виготовлена під керівництвом майстра художнього литва Федора Майстренка за ескізом народного художника України Володимира Небоженка. Це друга робота майстрів – першу меморіальну дошку встановлено у Відні, де навчався Лесь Курбас.

«Як філософ театру, Лесь Курбас хотів зробити українське культурне життя національним за змістом та європейським за формою. Київська громада шанує пам’ять видатного режисера. У столиці є проспект, названий на честь митця, пам’ятник на вулиці Прорізній і, звичайно, Молодий театр, у якому він починав працювати. Столична влада підтримала ідею проведення міжнародного мистецько-освітнього проекту “Лесь Курбас і світова художня література», – зазначив заступник голови Київської міської державної адміністрації Леонід Новохатько.

Як повідомила директор Національного центру театрального мистецтва імені Л. Курбаса Неллі Корнієнко, у рамках проекту «Лесь Курбас і світова художня література» вже 31 березня відбудеться міжнародна наукова конференція з дослідження творчої діяльності режисера і драматурга, 1 квітня – мультимедійна акція «Лесь Курбас у Києві». З 19 до 23 квітня триватиме Фестиваль молодої української режисури імені Леся Курбаса. Також у планах керівництва центру – видання бібліографічного довідника митця та його театральних текстів польською мовою.

Нагадаємо, що багаторічна діяльність Леся Курбаса заклала фундамент для розбудови модерного українського театру. Він створив і очолив відомий театр «Березіль» (1922-1934рр.), який став одним з лідерів світового театрального мистецтва. На початку 1934 року його звільнили з посади керівника театру і заарештували. Спочатку Лесь Курбас був відправлений на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Ведмежу Гору, потім його заслали на Соловки. 3 листопада 1937, після повторного суду він був розстріляний. У 1957 році – реабілітований посмертно.

Джерело:  УННДжерело: <a href="http://litakcent.com/2012/02/28/lesju-kurbasu-125/">ЛітАкцент</a>

Кадр из фильма «Джек и Джилл»

Комік Адам Сендлер поставив рекорд, отримавши відразу 11 номінацій на нагороду, яка присуджується за найгірші досягнення в американському кіно за рік.

Список претендентів на «Золоту малину» -2012 був оголошений майже одночасно з оголошенням імен лауреатів премій Американської кіноакадемії; тепер у особливо допитливих шанувальників кіно, вже подивилися «Артиста», «Нащадків», «Древо життя» та інші гучні картини минулого року, є можливість для контрасту оцінити, які найжахливіші картини кіноіндустрія виробила в минулому році. Дяка, що список не так вже й великий.

У головній номінації за найгірший фільм представлено п'ять картин. Серед них - відразу дві комедії з участю Адама Сендлера: «Баки Ларсон: Народжений бути зіркою» Тома Бреді, присвячений юнакові, який вирішив стати порнозіркою, і «Такі різні близнюки» (він же «Джек і Джілл») Денніса Дугана, в якому Сендлер грає одночасно процвітаючого працівника рекламного агентства і його сестру-близнючку.

Компанію цим двом картинам склали «Старий Новий рік» - чергова романтична комедія творця «Красуні» Гаррі Маршалла, що отримала після свого виходу невиразні відгуки критиків, чергова частина робот-франшизи Майкла Бея «Трансформери-3: Темна сторона Місяця» і чергова екранізація вампірських романів Стефані Майер «Сутінки. Сага. Світанок: частина 1 »режисера Білла Кондона.

У всіх інших номінаціях представлені, здебільшого, ті ж самі картини - хоча в номінації за гіршу акторську гру можна виявити також коміка Рассела Бренда, Ніколаса Кейджа і Сару Пейлін за участь в біографічному фільмі про саму себе.

За участь у «Джек і Джілл» дісталося навіть Аль Пачіно, який з'явився в картині в ролі самого себе, а Адам Сендлер отримав номінації як найгірший актор, учасник гіршого акторського ансамблю і гіршої екранної пари (з самим собою в ролі Джилл).

Імена лауреатів «Золотої малини» цього року будуть оголошені-що цілком логічно - 1 квітня.


джерело:  http://znaki.fm/magazine/cinema/obyavleny_nominanty_zolotoy_maliny_etogo_goda


Юрій Макаров презентував власну книжку

 Нещодавно в арт-холі "Кайрос"  громадськість та журналісти зібрались, щоб поговорити про «старий Київ» та шляхи його збереження для наступних поколінь. В рамках вечора відбулась презентація книги Юрія Макарова (письменника, журналіста, ведучого програм на каналі ТВі) "Геній місця".

 Книги не тільки із надзвичайним сюжетом, але й долею. Видавництво, що взялося за друк книжки раптово збанкрутувало та зникло практично з усім тиражем. Тепер у планах Юрія Макарова донести свій твір до широкого читача за допомогою Інтернет-мережі.

"Юрій Макаров написав дуже київську книжку. Вона нагадала мені минулорічного фіналіста "Книги року Бі-Бі-Сі" - книгу Олеся Ільченка "Місто з химерами", де так само переплелися детективний сюжет, київська архітектура і шарм цього міста.

В романі є алюзії й на рейдерство, і на плівки Мельниченка, і на інші реалії сучасної України. Наївний монархізм героїв переплітається з побутовими деталями київського сьогодення", - так коротко охарактеризувала книгу адміністратор премії "Книга року Бі-Бі-Сі" Світлана Пиркало.

В арт-холі «Кайрос» проходить виставка  картин Світлани Фесенко, що привернула увагу публіки, родзинкою полотен є те, що на них зображені історичні пам’ятки та старі будівлі Києва за мить до їх  знесення.

Цілком вписалась у тематику вечора і "розмова за чаєм" з приводу збереження для нащадків "старого Києва" та ролі в цьому процесі громадськості та інтелігенції.

На вечері були присутні - Вахтанг Кіпіані, Сергій Руденко, Арсеній Фінберг, Марія Старожицька, Єгор Соболєв та інші журналісти й громадські діячі для яких тема Києва не байдужа.


джерело: http://i-pro.kiev.ua/



Studio Eight купили права на екранізацію норвезького коміксу «Я вбив Адольфа Гітлера» («I Killed Adolf Hitler»). Зацікавлені люди з видавництва «Fantagraphics» повідомили, що найняли Д.С.Уокера для роботи над адаптацією першоджерела.
Сюжет майбутнього фільму розповідає нам про пригоди протагоніста, за сумісництвом найманого вбивці, який стикається з великими складнощами, коли використовує машину часу з метою ліквідації Гітлера. Останній виявляється не таким дурним, щоб спокійно сидіти і чекати розправи, тому відправляється в майбутнє. Нашому герою залишається тільки чекати, старіючи рік за роком, щоб зустрітися в майбутньому зі своїм опонентом.

У 2007 році графічний роман був удостоєний Премії Айзнера, однією з головних нагород в індустрії коміксів.

SITEUA

Оголосили шорт-лист премії Diagram, що вручається за найабсурднішу назву для книги.

Із 64 претендентів було відібрано всього сім. Серед них – путівник по естонських шкарпетках і дослідження, присвячене ролі мухомора в християнському мистецтві, пише Openspace.

Як зазначають члени журі з журналів The Bookseller і We Love This Book, що займалися відбором фіналістів, в шорт-лист цього сезону премії увійшли не шість книг, як зазвичай, а сім, тому що 2011 рік виявився вкрай сприятливим для книг з курйозними назвами.

Хорас Бент, головний редактор The Bookseller і розпорядник премії Diagram, повідомив, що за всю її 34-річну історію вибір кандидатів не супроводжувався настільки бурхливими дебатами.

Премія вручається з 1978 року. З 2000 року при виборі переможця враховуються результати онлайн-голосування на сайті журналу The Bookseller.

Шорт-лист виглядає таким чином.

1) «Сторіччя піскочерпання в Брістольській затоці. Том другий»;
2) «Cooking with Poo»;
3) «Естонські візерунки на шкарпетках усього світу»;
4) «Велика пенісна паніка в Сингапурі і майбутнє американської масової істерії»;
5) «Пеннінський щоденник пана Андо: Спогади курячого сексолога з Японії, який відвідав Хебден-Брідж у 1935 році»;
6) «Таксономія офісних стільців»;
7) «Гриб в християнському мистецтві».

Переможцем конкурсу Diagram 2010 стала книга «Метод Чингісхана в зуболікарській практиці».

Фокус

Profile

dnipro_magazine
dnipro_magazine

Latest Month

March 2012
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner